Томилогдоод 1жил боллоо. Би, өөрөө Монголд байсан 1 жилд хийсэн зүйлээ эргэн харлаа. Үнэхээр янз бүрийн зүйл тохиолдож байлаа. Харамсмаар, баярламаар, гайхмаар, талархмаар ...
ЕБС-ийн багш нартай биечлэн уулзаагүй бол мэдэхгүй өнгөрөх зүйл их байлаа. Олон хүнтэй уулзах завшаан олдсонд юу юунаас илүү баярламаар байна. Үнэтэй чухал сургамж хайрласанд нь, надад олон зүйл зааж өгсөнд нь их баяртай байна. Баярлалаа. Нилээд олон аймагт очин сургуулиудтай танилцах боломж олдсон. Орон нутгийн сургуулиудад өөр өөрийн гэсэн арга барилаар зааж байлаа. Эрс тэс хатуу уур амьсгалд хүүхдүүд том хүнээс ч илүү эрүүл чийрэг торниж байлаа. Өдөрт 2-3 цаг тог хэрэглэх газар. Крантнаас нь улаан (бохир) ус гарах газар. Элсэн шуургатай газар зэрэг янз бүрийн газар нутагтай танилцлаа.
Өлгий руу яваад үнэхээр гайхсан. Адилхан монгол боловч монгол хэлээр биш өдөр тутмын яриан нь мөн хичээл нь казах хэлээр явагдаж байлаа. Сурах бичиг нь ч өөр. Энэ нь тухайн нутгийн хүмүүсийн яс, үндэс шашин өөрөөс хамааран урт удаан өөрийн гэсэн ёс заншлаар явдаг. Монгол хэлний анги ч бий. 1дүгээр ангиас.
Харин Улаанбаатарын сургуульд ус болон цахилгаантай. Монгол хэлээр хичээл явагдаж монгол хэлээр өдөр тутам ярилцацгаана. Гэвч гэр хороололоос эхлээд Улаанбаатар нь нэлээд хэцүү агаарын бохирдолтой өвлийг өнгөрөөнө.
Адилхан Монгол ч гэлээ орчин нь өөр байвал, амьдрал нь өөр боловсрол нь ч өөрчлөгдөнө. Мэдээж улсын хэмжээн дэх боловсролын стандарт болон кириклюм байгаа. Гэхдээ интэрнэт, тог байгаа Улаанбаатарын боловсролын системийг хөдөө орон нутагт хэрэгжүүлж болно гэж бодохгүй байна. Үүнтэй адилаар Японы боловсролын заах аргыг Монголд тэр чигээр нэвтрүүлнэ гэж би бодохгүй байна. Японы заах аргыг танилцуулахаар ирсэн надад хэцүү зүйл их байсан. Японы боловсронгуй үзэж сонсох материалтай материаллаг орчны боловсролыг бүгдийг нь Монголд нэвтрүүлэх нь боломжгүй гэж үзээд одоо байгаа Монголын нөхцөлд таарах заах аргыг танилцуулж ирсэн юм. Тэгээд монголын багш нарт хийх боломжтой удирдамжийг танилцуулж ирсэн гэж бодож байна. Ямар байсан бол доо?
Эхний жилийн ажиглалт, ойлголтондоо тулгуурлаад ирэх жилд Японы заах арга болон Монголд байгаа тэр заах аргатай хосолсон Монголд тохирхуйц тийм аргыг судлахаар бодож байна... Мэдээж одоог хүртэл бодож байсан мөн үүнээс цааш хийх ажил маань ЕБС-ийн багш нартай түлхүү уулзан тэдний саналыг сонсон үйл ажиллагаандаа нэвтрүүлэн ажиллая гэж бодож байна. Та бүхнээс хамтран ажиллахыг хүсч байна.
Үлдсэн 1 жил маань богинохон хийх чадах ажил маань хязгаарлагдмал байгаа ч, хийж чадах зүйлээ бүх чадлаараа хиймээр байна.!
Монголын хүүхдүүдийн төлөө, Монголын багш нарын төлөө, Монголын ирээдүйн төлөө...чадах юмнаасаа эхлэн хичээе гэж бодон хүрэх зорилгынхоо дунд нь байнаа...
2012 оны 1 дугаар сар 26
第67回 1年の活動を終えて。。。
派遣されて、1年が経った。自分自身のモンゴルでの活動を振り返ってみた。ほんと、いろんなことがあった。悲しかったこと、うれしかったこと、驚いたこと、感心したこと、、、現場の先生方と出会わなければ、わからなかったこともたくさんある。たくさんの人に出会ったことに、何よりも感謝している。貴重な体験をたくさんさせていただいたことにも、感謝をしている。モンゴルのみなさんに、様々なことを教えていただいた。ありがとうございます。
いろんな県に行き、学校を見学させていただいた。地方の学校には、それぞれの県や村の特徴のある教育をしていた。厳しい自然環境の中で、子どもたちは地域の大人たちにより、元気に暮らしていた。一日に２・３時間しか電気が来ない地域。水道からは赤い水しか出ない地域。砂嵐が厳しい地域。などなど、いろんな環境があった。
ウルギーに行ったときは、本当に驚いた。同じモンゴルなのに、モンゴル語ではなく、カザフ語で生活をしているため、授業もカザフ語で授業をされていた。教科書も違った。これは、民族・宗教の違いにより、長年、独自の教育が行われている。モンゴル語教育も1年生からある。
それに引き替え、ウランバートルは、水も電気も学校には来ている。モンゴル語で生活をし、モンゴル語で授業が行われている。しかし、ゲル地区をはじめ、ウランバートルは厳しい大気汚染の中で冬場は生活をしている。
同じモンゴルでも、環境が違えば、生活も違い、教育も変わる。もちろん、国としての教育水準や教育カリキュラムがあることは望ましい。しかし、インターネットも電気もあるウランバートルでの教育がそのまま、地方の村で出来るとは思えない。
それと同じように、日本での指導法がそのまま、モンゴルで指導法としてぴったりするかということ、私は違うと思ってきた。日本の指導法を紹介するために派遣されてきた私には、もどかしいところもたくさんあった。日本の高度な視聴覚教材のある環境の指導法のすべてが、モンゴルに合うとはどうしても思えず、今の環境でできる指導法を紹介してきた。出来るだけ、厳しい環境の地域でも出来るような指導法にこだわって、紹介をしてきた。そして、先生たちにアレンジしてもらえるように、アレンジしやすい指導案の紹介をしてきたつもりだ。どうだったのだろうか？
1年たって、私は思う。これからの1年は、日本の指導法とモンゴルならではの発想とを組み合わせ、モンゴルにあった指導法を求めていきたいと。。。もちろん、今までも思っていたが、これからは、今まで以上に現場の先生方の意見を聞き、取り入れた活動をしていきたいと思っている。先生方、よろしくお願いいたします。
残りの1年の任期で、出来ることは、限られている。しかし、出来ることは精一杯やりたい！モンゴルの子どもたちのために、モンゴルの先生方のために、モンゴルの未来のために、、、出来ることを頑張ろうと改めて感じた、折り返し地点です。
2012年1月26日
0 件のコメント:
コメントを投稿